1. У психології та нейронауці — стан розсіяності уваги, відволікання від основного об’єкта чи діяльності на сторонні подразники, що призводить до зниження концентрації.
2. У медицині, зокрема в ортопедії та хірургії — навмисне роз’єднання або розведення кінцівків, кісток або інших частин тіла з лікувальною чи діагностичною метою.
3. У мистецтві та літературі — художній прийом, що полягає у навмисному відверненні уваги сприймаючого від головної сюжетної лінії або ідеї для створення певного ефекту.