1. (мед.) Порушення координації рухів, при якому людина не може виконувати послідовність швидких цілеспрямованих дій різними частинами тіла, хоча окремі рухи їй доступні; симптом ураження мозочка або його зв’язків.
2. (психол.) Рідкісний стан, коли людина відчуває розрив між власним «Я» та тілом або ментальними процесами, що сприймаються як віддалені чи автоматичні.