диспозиція

1. Розташування, розміщення військ, сил, засобів на місцевості для ведення бою або операції; оперативне розгортання.

2. У логіці та риториці: частина висловлювання або тексту, в якій викладається, визначається основна теза, предмет міркування або опису.

3. У музиці: загальний план, розташування частин музичного твору; теза твору.

4. Застаріле: настрій, схильність, розташування духу.

5. У медицині: схильність організму до певних захворювань; конституційна особливість організму, що обумовлює його реакцію на патогенний фактор.

Приклади вживання

Приклад 1:
– вирішувати; зважуватись дискретний – тактовний, делікатний; той, хто вміє зберігати таємницю дискреція – тактовність, делікатність диспозиція (лат.) – розпорядження диспонувати – володіти, в розпорядженні дописати – тут: пощастити, удатися дописувати – тут: сприяти (успіху) досвідний – досвідчений дотепний орудар кону – комік; жартівник, здібний актор драстичний (з польськ.)
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Частина мови: іменник (однина) |