Словник Української Мови
Буква
1. Властивість об’єкта, процесу або величини, що характеризується роздільністю, перервністю, наявністю окремих частин (елементів, станів, кроків), які не утворюють суцільного цілого; протилежність безперервності.
2. У математиці, фізиці, інформатиці та інших науках — властивість величини або системи приймати лише окремі, чітко відокремлені значення, а не будь-які в певному діапазоні.
Приклад 1:
Андрій делікатно випитував у телеграфіста, як там поводиться «чекіст», попередивши про дискретність їхньої розмови та пояснивши, що це його колишній слідчий. Колега з 6-ї камери охоче передавав свої спостереження й про все інформував Андрія.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Отже, дискретність енергетичних рівнів в цьому випадку буде досить помі т- ною і отримуємо лінійчастий спектр. При великих квантових числах ( )1n >> 1n 2 n 1n2 E E 2n n <<≈+=∆ , тобто сусідні рівні розміщені тим густіше, чим більше n. Якщо n дуже вел ике, то можна говорити про практично непе - рервну послідовність рівнів, і характерна особливість квантових процесів – дискрет- ність – згладжується.
--- Андієвська Емма, "Роман про людське призначення"
Приклад 3:
Відродження уявлень про дискретність матерії розпочинає ться лише в XV−XVI ст. Аббат П’єр Гассенді і математик Рене Декарт вели між собою жваву дискусію про межу подільності матерії.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”