1. (розм.) Те саме, що дикувато — у спосіб, властивий дикому, невихованому або сором’язливому, нетовариському, замкнутому в собі; нелюдимо, некомунікабельно.
2. (перен.) Про поведінку, пов’язану з униканням людей, самітництвом; відлюдькувато, самітницьки.