Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний з дидактикою, що стосується теорії та практики навчання, викладання.
2. Призначений для навчання, що має на меті повчати, інструктувати (про літературний твір, мистецтво тощо).
3. Настановчий, повчальний, моралізуючий (про тон, характер викладу).
Приклад 1:
Коли читаєш життєписи Чжуан Чжоу та Лу Чжун- ляня, виникає бажання залишити цей світ!» Якщо історична проза тяжіла до об’єктивного зображення подій, то філософська мала підкреслено дидактичний характер, тобто вирізнялася суб’єктивізмом. Започаткував філософський жанр у китайській літературі конфуціанський канон «Бесіди й судження», написаний блискучим афористичним стилем.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”