дичавина

[dɪt͡ʃɑʋɪnɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Дикі, неокультурені рослини, що ростуть у природному середовищі без участі людини.

  2. (Ботаніка) –

    Плоди або ягоди, зібрані з дикорослих рослин.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — про щось грубе, неотесане, некультурне або про людину з відповідними рисами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дичавина, р. дичавини, д. дичавині, з. дичавину, о. дичавиною, м. дичавині, к. дичавино

Більше записів