дятел

[djɑtɛl] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Зоологія) –

    Дрібний або середній за розміром лісовий птах родини дятлових (рід Picus та ін.), що має міцний дзьоб і довгий липкий язик, яким він добуває комах з-під кори дерев, а також характерну звичку довбати дерево, видаючи стукіт.

  2. (Психологія) –

    Переносно: про людину, яка наполегливо, одноманітно і часто настирливо повторює одні й ті ж дії або слова.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дятел, р. дятла, д. дятлові, з. дятла, о. дятлом, м. дятлі, к. дятле

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘дятел’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘довбати’, що відображає характерну поведінку птаха, який довбає дерева. Це звуконаслідувальна назва, яка імітує стукіт дятла.
Споріднені слова:довбати, дупло, птах

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів