двиг

1. (діал.) Різкий поштовх, рух, що змінює положення чогось; поштовх.

2. (перен., діал.) Поштовх, стимул до якоїсь дії; внутрішня причина, що спонукає до чогось.

3. (техн., спец.) Скорочена розмовна форма від слова “двигун”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ко­тить Ілія – не­бо й зем­ля двиг­тять, як од вітру пе­ри­на, од йо­го бігу…Ось шкварк­ну­ло… вог­ня­на стріла роз­па­на­хує не­бо… Страх обіймав Чіпку! Над­ворі зовсім тем­но; міся­ця не вид­но; біліє, ми­го­тить Чу­мацький Шлях че­рез не­бо; бли­щать, ми­го­тять зорі… Ту­литься Чіпка до ба­би та сти­ха шеп­че: – Я, ба­бу­сю, бу­ду доб­рий… я зло­го не ро­би­ти­му, то й бог ме­не не поб’є… А отих дітей, що ме­не би­ли та про­га­ня­ли – тих бог поб’є, бо во­ни злі!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Обертання навколо нерухомої осі здійснюють ротори турбін, ел ектричних генераторів і двигунів, колісні вали двиг у- нів внутрішнього згоряння і т. д. Обертанням абсолютно твердого 1O O 1R  A S∆ ϕ∆ Рис. 12 2R  Фізичні основи механіки 22 тіла навколо нерухомої точки – центра обертання – називається рух тіла, яке з а- кріплене в одній нерухомій то чці.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: t.d. () |