Значення
- (Фізика) –
Властивість або стан, коли щось має два центри, дві головні точки концентрації або розвитку.
- (Географія) –
У географії, соціології, урбаністиці — модель організації простору, структури або системи, заснована на наявності двох рівнозначних або взаємодоповнюючих полюсів, ядра, столиць, міст-лідерів тощо.
- (Політика) –
У політиці або державному устрої — принцип або система, за якої влада або управління зосереджена в двох основних центрах (наприклад, дві столиці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двоцентровість, р. двоцентровості, д. двоцентровості, з. двоцентровість, о. двоцентровістю, м. двоцентровості, к. двоцентровосте