1. Властивість або стан, коли щось має два центри, дві головні точки концентрації або розвитку.
2. У географії, соціології, урбаністиці — модель організації простору, структури або системи, заснована на наявності двох рівнозначних або взаємодоповнюючих полюсів, ядра, столиць, міст-лідерів тощо.
3. У політиці або державному устрої — принцип або система, за якої влада або управління зосереджена в двох основних центрах (наприклад, дві столиці).