двоцентровість

[dʋot͡sɛntroʋistʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Фізика) –

    Властивість або стан, коли щось має два центри, дві головні точки концентрації або розвитку.

  2. (Географія) –

    У географії, соціології, урбаністиці — модель організації простору, структури або системи, заснована на наявності двох рівнозначних або взаємодоповнюючих полюсів, ядра, столиць, міст-лідерів тощо.

  3. (Політика) –

    У політиці або державному устрої — принцип або система, за якої влада або управління зосереджена в двох основних центрах (наприклад, дві столиці).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. двоцентровість, р. двоцентровості, д. двоцентровості, з. двоцентровість, о. двоцентровістю, м. двоцентровості, к. двоцентровосте

Більше записів