двосторонність

1. Наявність двох сторін, аспектів або напрямів; властивість того, що має дві сторони або дві взаємопов’язані складові.

2. Взаємність, обопільність відносин, дій або зобов’язань між двома суб’єктами.

3. У політиці, дипломатії та міжнародному праві: принцип або практика взаємних дій, угод або відносин між двома державами чи сторонами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |