Значення
- (Історія) –
Представник привілейованого стану в феодальному суспільстві, що володів землею та мав особливі права, зокрема передавати їх у спадок; особа, що належала до дворянства.
- (Історія) –
У Російській імперії — особа, що належала до вищого привілейованого стану, звання якого було спадковим або надавалось за службу монарху.
- (Історія) –
Перен., заст. Шляхетна, благородна, чесна людина, яка дотримується високих моральних принципів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дворянин, р. дворянина, д. дворянинові, з. дворянина, о. дворянином, м. дворянині, к. дворянине
Походження слова (Етимологія)
Слово «дворянин» походить від іменника «двір» (давнє «дворъ»), що означав «двір володаря». Воно було запозичене в українську мову з російської, де «дворянин» походить від давньоруського «дворянинь». Подібні утворення існують в інших слов’янських мовах: білоруське «дваранін», болгарське «дворянин», македонське «дворзанин», польське «dworzanin», чеське «dvorenín», словацьке «dvoranín», сербохорватське «дворанин», словенське «dvorjan». Існує припущення, що це слово могло бути утворене за зразком середньоверхньонімецького «hövesch» (сучасне німецьке «höfisch»), яке, своєю чергою, є калькою французького «courtois», похідного від «court» (двір), але ця гіпотеза викликає сумнів.