1. (заст.) Представник дворянського стану, дворянин; шляхтич.
2. (перен., розм., зневажл.) Людина, яка намагається поводитися аристократично, витончено, але виглядає при цьому нещиро, манірно або смішно.
дворяк
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Текля стоїть, землі під собою не чує; а погонич, дворяк, зняв шапку, кланяється. — Прислав, — каже, — пан лісничий клечання; просив, щоб прийняли.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |