дворець

1. (істор.) Назва посади при дворі князя або короля в Київській Русі та середньовічних слов’янських державах, що відповідала сучасному міністру фінансів або скарбнику; особа, яка обіймала цю посаду.

2. (істор.) Управлінська посада в запорозькому козацтві, військовий скарбник, який відповідав за фінанси та майно Війська Запорозького.

3. (заст.) Велика адміністративна будівля, палац; також — будівля для публічних зібрань або розваг.

Приклади вживання

Приклад 1:
А далі вперлися в будинки Підземного сього царя, Ні гич, ні гаріля пилинки, Було все чисто, як зоря: Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли; Проміж собою все зглядались,- Всьому дивились, осміхались.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
V Вишневецький щодня навідувався в королівський дворець, щоб вибрати добрий час, доступитись до короля та запросити його в старости. Але королеві не було часу: щодня йшли коронаційні бенкети, щодня короля одвідували чужоземські посланці.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник () |