1. (діал.) Двічі, у двох місцях або на двох ділянках (про оранку, сівбу тощо).
2. (діал.) Удвічі, у два рази більше.
двокроть
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Двічі, у двох місцях або на двох ділянках (про оранку, сівбу тощо).
2. (діал.) Удвічі, у два рази більше.
Відсутні