1. Властивість або стан, що характеризується наявністю двох незалежних або відносно автономних контурів (наприклад, у технічних системах, енергетиці, опаленні).
2. У теплоенергетиці та будівництві: принцип побудови системи опалення, де один контур призначений для опалення приміщення, а другий — для забезпечення гарячого водопостачання.
3. У політичному або стратегічному контексті: концепція або модель, що передбачає паралельне існування двох структур, систем або підходів для досягнення однієї мети або управління процесом.