двірник

1. Працівник, який прибирає та підтримує порядок на подвір’ї, тротуарах та прилеглих територіях житлових будинків або громадських споруд.

2. (заст.) Власник або орендар великого садибного господарства (двору) у Російській імперії, часто стосовно до німців-колоністів у Північному Причорномор’ї.

3. (іст.) У Московській державі та Російській імперії — службова особа, яка керувала господарством великого феодала (боярина, князя) або виконувала адміністративно-поліцейські обов’язки на підвідомчій території.

Приклади:

Приклад 1:
Двірник позносив професорове збіжжя, допоміг йому порозпаковувати та порозташовувати все. Професор і сам помагав йому поратися, ставив привезені книжки на ті місця по полицях, на які треба було.
— Тютюнник Григорій, “Вир”