двірник

[dʋirnɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Виробництво) –

    Працівник, який прибирає та підтримує порядок на подвір’ї, тротуарах та прилеглих територіях житлових будинків або громадських споруд.

  2. (Історія) –

    (заст.) Власник або орендар великого садибного господарства (двору) у Російській імперії, часто стосовно до німців-колоністів у Північному Причорномор’ї.

  3. (Історія) –

    (іст.) У Московській державі та Російській імперії — службова особа, яка керувала господарством великого феодала (боярина, князя) або виконувала адміністративно-поліцейські обов’язки на підвідомчій території.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. двірник, р. двірник, д. двірник, з. двірник, о. двірник, м. двірник, к. двірник

Більше записів