Древослів

Словник Української Мови

дурочка

Буква

1. Зменшувально-пестливе від слова “дурка” — жінка або дівчина, яка поводиться нерозумно, легковажно, без відповідальності; також може вживатися як лагідний докір або жартівливе звертання.

2. (перен., розм.) Назва деяких рослин, квітів або предметів, що асоціюються з простотою, невибагливістю або певною наївністю форми (наприклад, народна назва квітки “м’якуш звичайний” або інших рослин).

3. (категорія: власна назва) Власна назва персонажа в фольклорі, казках, літературі або мистецтві, що втілює тип наївної, простодушної, але часто щасливої героїні (наприклад, “Царева дурочка” у казках).

Приклади вживання

Приклад 1:
Дурочка, вже тодi мала би добачити, що вiн не партнер, — що, закам’янiлий усерединi себе до бага‑торiчної мерзлоти, просто не тямить бути не сам — геть i в коханнi (“Ох, як ти класно даєш!” — вистогнав у неї — по довгому нездалому вовтузiннi, по страдницьких корчах, по всiх одчайних ламентацiях — “Ах, нащо ж я банячив!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
То-то бо і є, дурочка ти безсережна!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
Хая сказала: — Бачиш, i живеш, дурочка. А то б жила в конурцi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (True) |

Більше записів