дунути

1. Різко випустити повітря з рота або носа, зробити порив вітру.

2. Подути на щось, щоб охолодити, розігріти, розвіяти або зрушити з місця.

3. Перен., розм. Швидко піти, поїхати або втекти звідкись.

4. Перен., розм. Різко припинити щось робити, кинути (часто у формі наказу “дунути!”).

5. Про вітер: різко подути, задути.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |