Значення
-
Різко випустити повітря з рота або носа, зробити порив вітру.
-
Подути на щось, щоб охолодити, розігріти, розвіяти або зрушити з місця.
-
Перен., розм. Швидко піти, поїхати або втекти звідкись.
-
Перен., розм. Різко припинити щось робити, кинути (часто у формі наказу “дунути!”).
-
Про вітер: різко подути, задути.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я дуну, ти дунеш, він дуне, ми дунемо, ви дунете, вони дунуть