думний
[dumnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(істор.) Який мав право брати участь у боярській думі Московської держави (про чин); почесний титул деяких бояр та службовців у Московській державі (наприклад, думний дяк).
-
(перен., заст.) Мудрий, розсудливий; такий, що викликає повагу, поважний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. думний, р. думного, д. думному, з. думного, о. думним, м. думнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «думний» походить з польської мови, де «dumny» означає «гордий». У польській мові це слово пов’язане зі «duma» — «гордість, пиха», а також зі «duma» у значенні «задума, думання». В українській мові існує слово «дума», яке має спільне походження. Спочатку в українській мові слово «думний» вживалося у значенні «гордий», а також існували похідні форми, як-от «іздумалий» (пихатий) та «іздумна» (згорда). У 16-17 століттях фіксується також іменник «дума» у значенні «гордість, пиха». Це слово є запозиченням з польської мови, а в білоруській мові існує відповідник «думны» з тим самим значенням.