1. (від власної назви «Дума») Стилізовано під українські народні думи; у спосіб, властивий думам, з їхньою характерною ритмікою, мелодійністю та урочистістю.
2. (перен.) Урочисто, величаво, з глибоким роздумом; медитативно.
думно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Роздивляючись накладки на замках, артист довго і думно хитав би головою і не міг би утриматись від сентенцій з приводу ручного гравірування. Він рішуче заявив би, що грубуваті лінії літер і візерунків ясно доводять, що їх просто труїли кислотою на восковому шарі, а не карбували різцем від руки.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: прислівник () |