дуаєн

1. (від фр. doyen — старійшина) Старший за віком або найдовіковіший член якоїсь групи, організації, установи, дипломатичного корпусу тощо; декан дипломатичного корпусу.

2. (переносно) Старійшина, найавторитетніший представник у певній галузі діяльності, професії.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (True) |