дрюїт

1. У кельтській міфології — жрець, ворожбит і чаклун у стародавніх кельтських племен, який виконував релігійні обряди, був хранителем знань і суддею.

2. У сучасному неоязичництві (язичництві) — послідовник реконструйованих дохристиянських вірувань та практик, пов’язаних із кельтською духовною спадщиною та природоцентризмом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |