Словник Української Мови
Буква
1. Збірний іменник, що позначає набір дрюків — довгих, товстих палиць або жердин, які використовуються як проста зброя, для підтримки чогось або в якості сировини.
2. Розм. Про велику кількість довгих, незграбних предметів, схожих на палиці або жердини (наприклад, довгі ноги).
Приклад 1:
Вітер носить скривавлене лахміття, недопалене в «Геліосах» тюрем і казематів, розриває полотна прапорів з напнутого на дрюччя якогось ганчір’я, метає в диму шматки «Марсельєзи» (як колись!! як давно колись!)
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”