дрин

1. Рідкісне діалектне позначення для сухого, мертвого дерева або окремої сухої гілки, що збереглася на стовбурі.

2. У західних регіонах — назва невеликого струмка або потічка, часто вживана у топонімах (наприклад, у назвах річок чи урочищ).

3. У місцевій номенклатурі — вузька, глибока балка або яр, порослий лісом або чагарником.

Приклади:

Приклад 1:
Нарешті вирубав дебелий, рівний, три метри завдовжки, сантиметрів десять в діа­метрі дрин. Попробував — добрий.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”