Словник Української Мови
Буква
1. Тонкий металевий прут, звичайно витягнутий у довгу ниткоподібну форму, що використовується для електропроводки, у зв’язковій техніці, для виготовлення металевих сіток тощо.
2. Розмовна назва колючого дроту (спіралі Бруно), що використовується як інженерна перешкода.
3. У техніці та побуті — електричний провід, кабель.
4. У розмовній мові — телефонний зв’язок або сама телефонна лінія (наприклад, “говорити по дроту”).
5. Заст. або діал. Тонкий прут, лоза.
Приклад 1:
Так робив Наум Дрот… От його-то постигла лихая бiда!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Набiгла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку. То ще мало, що у хатi, а то й около вiкон було багацько, так i зазирають; а бiля хати дiвчата з парубками носяться; дiвчата дрiбушки вибивають, парубоцтво гопака гарцює, батько з матiр’ю, знай, людей частують… Така гульня була, що крий боже!
— Самчук Улас, “Марія”