Словник Української Мови
Буква
1. Який складається з невеликих частин, елементів або має невеликі розміри (про предмети, речовини, явища тощо).
2. Незначний за величиною, розміром; маленький.
3. Несуттєвий, неважливий; незначний (про факти, подробиці, питання).
4. Який стосується незначних, несуттєвих питань або деталей; дріб’язковий (про думки, інтереси, почуття).
5. Який складається з невеликих грошових одиниць або має невелику номінальну вартість (про гроші).
Приклад 1:
Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату й гай. Ти плачеш, Мавко?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Вже робітники повирубували з «участка» чіпкі товстезні ліани-сасапарілі, часом з руку завтовшки, що непроглядно були поперепліталися поміж столітніми каштанами та волоськими горіхами, і генерал з генеральшею мали тепер доглядати, як вони вирубують на «участку» ще й карабіч (такий дрібний граб) та викорчовують ще й оту густу й колючкувату кущову поросль, яку тут, на Кавказі, звуть держидеревом і яку професор з Аполлоном (вони любили ботаніку) закваліфікували як paliurus aculeatus. Це дерево — з листям, наче в білої акації, а з кущовим гіллям — як у жовтої акації; тільки ж воно ще густіше й далеко колючіше од білої акації, а вкорінюється в ґрунт гірше, ніж яка дереза.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Він вибив знак — «Я вас слухаю» — частий і дрібний стукіт, як з кулемета, а тоді вибив запитання — «Хто?» — п’ять ударів, а тоді один — «X», чотири удари і три — Т», три удари і чотири — «О».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”