фі

1. Назва двадцять першої літери давньогрецького алфавіту (Φ, φ), яка позначала придиховий звук [ph].

2. У математиці та науці: позначення для різних величин, зокрема кута, золотого перерізу (φ), функції Ейлера тощо.

3. У фізиці: позначення фазового кута або потоку (наприклад, магнітного потоку).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |