дозорчий

1. (як прикметник) Який стосується дозору, призначений для спостереження, охорони або контролю певної території чи об’єкта; сторожовий, вартовий.

2. (як складова частина власних назв, термін) У словосполученнях, що позначають спеціальні підрозділи, техніку або посади, пов’язані з охороною, патрулюванням та спостереженням (наприклад, “дозорча машина”, “дозорча служба”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |