дож

1. Титул глави Венеційської республіки (у 697–1797 роках) або Генуезької республіки (у 1339–1797 роках), що обирається на життя; особа, яка має цей титул.

2. У сучасній Італії — почесний титул мера Венеції.

Приклади вживання

Приклад 1:
Маю тут на увазі Нетлінність, яка зійшла на мене з полотен і фресок, скульптур і статуй: «Справедли­ вість, що вручає Шпагу і Терези дожеві Пріулі» Тінторетто- батька і «Нептун, що приносить Дари Венеції» Тінторетто- сина, «Дож Ґрімані на колінах перед символом Вірності» Тіціяна і «Алегорія Віри» чи «Венеція на Троні в оточенні Справедливості і Миру» Веронезе, нарешті «Дож Чіґонья 1 «Про передумову вавилонського полонення церкви» (латин). І1ЕРВЕР31Я 86 перед Христом в оточенні Віри, Миру і Справедливості» Пальми Молодшого.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Лiг наш Забрьоха спа­ти, так йо­му i не спиться: жде свi­ту, не дiж­де, щоб швид­ше йо­му по­чу­ти, що ска­же Оле­на… Ну, сяк-так дож­да­лись свi­ту, повс­та­ва­ли па­ни­чi i по­зi­хо­ди­лись. За­раз пан Ула­со­вич i пи­та: – А що ж ви ме­нi, па­ни­чу, ска­же­те?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
воз­до­я­ють дряп­ли­вих кi­шок, вре-до­нос­них ми­шей, розт­лiн­них жаб… i уся­коє ди­ха­нiє пол­зу­щее i ска­чу­щее, iму­щеє мле­ков­мiс­ти­мия уст­роє-нiя, до­ять їм ток­мо не­чес­ти­вим iз­вiс­ним ху­до­жест­вом; i соб­рав­ши усi сiї мле­ка, ди­явольським оба­янiєм пре-тво­ря­ють оноє у ча­ри i абиє проїзво­дять усе по своєму на­мi­ре­нiю, яко-то: вик­ра­да­ють ссу­щих мла­ден­цiв з ут­роб ма­тер­них i вла­га­ють ув ония або жа­бу, або ми­шу, або єще i ще­ня; по­се­ля­ють враж­ду i роз­дор про­мiж суп­ружнього пре­би­ва­нiя; воз­буж­да­ють лю­бов­ноє прек­ло­не­нiє у юно­шi к дi­вi от ония к оно­му, i про­чеє зло не­удо­бо­ре­ко­моє; а па­че усього, зат­во­ря­ють хля­би не­бес­нiї i восп­ре­ща­ють дож­де­вi оро­ша­ти зем­лю, да по­гиб­неть род чо­ло­вi­чеський. Чи по­нят­но вам те­пе­реч­ки, доб­ро­дiю, вiд­кiль сiя на­пасть пос­ти­же на­шу па­лес­ти­ну, яко не iма­ми нi крап­лi до­щу, да­же i до днесь?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник (однина) |