1. Покластися на когось, повністю довірити комусь себе, свої думки, почуття, таємниці або долю.
2. Зважитися на щось, покладаючи надію на успіх або сприятливий результат; віддатися на волю випадку чи обставин.
довіритися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Поруч із нею ми не повинні мислити, а довіритися, віддатися їй. — для серця, душі, а не для розуму.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |