довгоязикий

[doʋɦojɑzɪkɪj] Прикметник

Буква:Д

Значення

  1. Який має довгий язик (у прямому значенні); з довгим язиком.

  2. Про людину: балакучий, говіркий, схильний до пліток або розголошення чужої таємниці.

  3. Про тварину (переважно про собаку): який часто висолоплює язик, важко дихає.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. довгоязикий, р. довгоязикого, д. довгоязикому, з. довгоязикого, о. довгоязиким, м. довгоязикім

Більше записів