1. Який має довгий язик (у прямому значенні); з довгим язиком.
2. Про людину: балакучий, говіркий, схильний до пліток або розголошення чужої таємниці.
3. Про тварину (переважно про собаку): який часто висолоплює язик, важко дихає.
довгоязикий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |