1. Який має довгі вуха (про тварин, зокрема про зайця, кролика, осла тощо).
2. Переносно: про людину з великими або відтопіреними вухами.
довговухий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Крім того, довговухий додивився, що за нею на лаві пузатів глек. Від задоволення віслючок змигнув віями, оглянувся непоспіхом на горбатих, подививсь на порожній табір, задер голову на знаний з дитинства Чумацький Шлях, тріпотнув хвостиком і аж тоді, знову непоспіхом, навіть повільніше, ніжно приклався… Після солодкої другої в нього, як це не дивно, з’явилася спрага.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |