1. Властивість або стан того, що триває протягом довгого часу; довговічність, тривалість.
2. (У техніці, матеріалознавстві) Здатність матеріалів, виробів, конструкцій зберігати свої експлуатаційні властивості протягом тривалого часу; довговічність.
довготривалість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Від того наскільки пов’язані між собою управлінські рішення та наявні фінансові можливості залежить життєздатність і довготривалість бізнесу. Спільним для усіх рішень є базовий принцип ”економічного компромісу”, згідно якого перед кожним рішенням менеджер повинен зважувати вигоди, які отримують, та фактичні витрати.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |