Значення
- (Психологія) –
Здатність довго терпіти, зносити страждання, невдачі, образи тощо; довгочасна витривалість і покірність у скрутних обставинах.
- (Релігія) –
У християнській етиці: одна з основних чеснот, що полягає в довгому й стійкому перенесенні випробувань, збереженні віри та надії без ропоту; довготерпеливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довготерпіння, р. довготерпіння, д. довготерпінню, з. довготерпіння, о. довготерпінням, м. довготерпінні, к. довготерпіння