Древослів

Словник Української Мови

довбальник

[doʋbɑlʲnɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Зоологія) –

    Рідкісний вид дятла, що мешкає переважно в Карпатах, відомий також як трипалий дятел (Picoides tridactylus).

  2. (Техніка) –

    Заст., діал. Те саме, що довбач — інструмент для довбання (вибійки) човна з цільного стовбура дерева.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. довбальник, р. довбальника, д. довбальникові, з. довбальника, о. довбальником, м. довбальникові, к. довбальнику

Більше записів