Значення
-
(про особу) Такий, що має повноваження або призначений для виконання обов’язків упорядника (редактора, упорядника видання) разом з іншою особою або особами; співупорядник.
-
(про матеріал, роботу) Створений, підготовлений такою особою; спільно упорядкований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доупорядний, р. доупорядного, д. доупорядному, з. доупорядного, о. доупорядним, м. доупоряднім, к. доупорядний