1. Розмовне зменшувально-пестливе звертання або позначення доньки, дівчинки (вживається переважно в родинному колі).
2. (переносно) Молода жінка, дівчина (з відтінком пестощів, співчуття або зневаги залежно від контексту).
доця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лиш небіжка Доця зо мнов ішла, а бахурі полетіли, як вітер… Обличчя бабине подобріло і прояснилося. Глянула на образи.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |