дотепний

Приклад 1:
Шкода, що не зберігся дуже дотепний щоденник нашої подорожі з магістральним гаслом: «Шукаємо викарбувані з каменю обличчя гуцулів». Зате збереглося дуже симпатичне фото — ми троє в народних строях, зроблене в мальовничому селі Довге на Закарпатті, де гостювали у нашого приятеля Василя Німчука, відомого мовознавця.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Я похвалив його за дотепний силогізм, хоч це, може, й не був силогізм, а тоді, взявши до рук принесену старим чортом Анджеліко мандо­ ліну, виконав у подарунок своєму гостеві прегарний мадри- галик «Si, si, ch’io v’amoZ » 1 , укладений блаженної пам’яті Клявдіо Монтеверді ще на початку XVII віку. Коли, вислухавши його, мій молодий товариш почав голосно плескати в долоні, я зробив йому зауваження, щоби все-таки поводився тихіше: ми ж бо на цвинтарі, — й він відразу споважнів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
— принижено чапав до виходу, збентежений i змалiлий, мов заскочений на гарячому (найцiкавiше, мiркує вона собi, що вiн же був красивий мужик, говiркий i дотепний, охочий до життя, i жiнкам подобався, i розпрекрасно знайшлось би де оскоромитись, що ж вiн цноту свою так тяжко берiг, як галицька стара панна, невже тому, що мама вийшла за нього — ще не реабiлiтованого, i вiн цiлий вiк внутрiшньо куливсь, боячись почути од неї вголос те, чим виїдав собi думки, — що занапастив їй життя, а зостатися сам, без неї — знов‑таки, боявся? ), — а судили його, цим разом, усього тiльки за тунеядство (всього тiльки добу протримавши в КПЗ), пiслали всього тiльки на стройку вахтером, вiн сидiв у заскленiй будцi, вiдчиняв браму перед самоскидами, а решту часу читав Бруно Шульца, про якого колись був замiрявся написати книжку, та так i не написав (мав добрий смак до лiтератури, лиш еротики не переносив на дух, як католицький цензор!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”