1. Здатність до швидкого та вдалого використання слів, образів, ситуацій для створення смішного, гострого, меткого висловлювання; кмітливість, що виявляється в гуморі та сарказмі.
2. Саме метке, дотепне висловлювання, жарт, гострослів’я.
дотепність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Наприклад, Ґастон Дежавю, сама Дотепність, у комічній манері зображував почергово то Вовка, то Червону Шапочку, то Досконалість або Хтивість, то раптом Синю Бороду, що виглядає собі наступну жертву. ПЕРВЕР31Я 138 визволення з володінь пана Ph, цього Вовка.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Він дбає не стільки про пластичність образів, яскравість картин чи дотепність діалогу, скільки про ідейний зміст, винесений за межі сюжету і розвинутий незалежно від нього відповідно до філософсько-моралістичної настанови. Всьому цьому відповідав деякий злам у самій свідомості та естетичних принципах автора, який повертається на випробуваний його попередниками шлях філософування, проповідництва і дотримання відповідного цьому співвідношення художності фабули та моралі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |