1. Властивість або стан того, що можна досягти, досягнути; доступність для отримання, здійснення, реалізації.
2. Можливість дістатися, дістати щось, потрапити кудись; доступність у фізичному чи інформаційному сенсі.
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що можна досягти, досягнути; доступність для отримання, здійснення, реалізації.
2. Можливість дістатися, дістати щось, потрапити кудись; доступність у фізичному чи інформаційному сенсі.
Приклад 1:
Відчув ліниве спання вдвох на ліжкові, дедалі звичніші спалахи пристрасті, що стануть одноманітні кінець кінцем, як чай та вечеря, обізнаність із чужою душею, де не буде вже таємниць, досяжність постійного тіла, яка вбиває жагу, нудьгу неминучих суперечок, коли викривається глибина розбіжності двох істот, та ще більшу нудьгу примирень — прояву безсилої покори перед долею.Так розкрилась перед ним завіса шлюбних буднів, безконечної нори, де входять засліплені коханням, що гасне, своє діло зробивши, і він пручнувся, як мала мушка в тенетах великого павука, затріпотівши прозорими крильцями душі, щоб порвати облудне плетиво. Та це ж смішно — так марно себе занапастити!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”