досконалий

1. Такий, що досяг найвищого ступеня розвитку, найкращий у своєму роді; ідеальний, бездоганний.

2. Повний, абсолютний, цілковитий (зазвичай про щось абстрактне).

3. (У філософії) Такий, що містить у собі всі можливі позитивні властивості; найвища міра якості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Досвідчений ремісник, що став професіоналом, сидячи на ослінчику, вироблював на колі досконалий посуд вишуканих форм і кольорів. Він не наслідував, він конкурував.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: прикментик () |