досконалий
[doskonɑlɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Такий, що досяг найвищого ступеня розвитку, найкращий у своєму роді; ідеальний, бездоганний.
-
Повний, абсолютний, цілковитий (зазвичай про щось абстрактне).
-
(У філософії) Такий, що містить у собі всі можливі позитивні властивості; найвища міра якості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. досконалий, р. досконалого, д. досконалому, з. досконалого, о. досконалим, м. досконалім
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘досконалий’ походить від праслов’янського *dosele, яке утворилося злиттям прийменника ‘до’, вказівного займенника ‘се’ (це) та частки ‘лѣ’ (вказівного прислівника ‘селе’). Спочатку воно означало ‘до цього місця’ або ‘до цього часу’, а згодом набуло значення ‘повний, завершений, бездоганний’. Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, зокрема білоруської, словацької та словенської.