1. (заст.) У досконалий спосіб, ідеально, бездоганно; так, що відповідає найвищим вимогам.
2. (заст., у граматиці) Про дію, що виражена дієсловом доконаного виду; доконано.
досконало
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Коцюбинського знала досконало і дуже любила. Влітку, коли було багато відвідувачів, допомагала екскурсоводові.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Як усі німі, досконало вміє собі в життю порадити і не дасть собі в кашу наплювати. Отже, поки Ада виводить Перфецького по галі, знайомлячи з товарист вом, наш бородань рухається невхильно уздовж прецікавого столу з напоями й зимними перекусками, налягаючи на гощення безпосередньо під величавим образом «Зашлюб- лення Діви», красно зрихтованого пензлями Якуба Тінторетта, славного в XVI віці артисти-маляря.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Доктор Анґер часто приводив додому студентів, щось їм пояснював, зачитував уголос уривки з праць Оуена та Фур’є про гігієну, Лістера про гнійні рани, з «Лекцій фізіології та патології нервової системи» Клода Бернара і найцікавіші статті з журналу «Archiv für Physiologie»; молоді люди жваво дискутували, та завжди шанобливо замовкали, коли промовляв їхній досконало витриманий наставник, і слухали його, мало не побожно вдивляючись у те, як від подиху, змішаного зі словами, ворушаться чорно-сизі кільця акуратної докторової бороди. Я гостила їх теплими напоями, іноді — хоч і не любила такої марнотратності — приносила бринзу з сардинками, кавальчики оселедця чи смажену кров, щоб мастити на хліб.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прислівник () |