Словник Української Мови
Буква
1. Місто в Росії, адміністративний центр Дорогобузького району Смоленської області, розташоване на річці Дніпро.
2. Історичне місто на Волині (нині село в Луцькому районі Волинської області України), відоме з літописів з XI століття як центр Дорогобузького князівства.
Приклад 1:
Князь Костянтин отримав наділи: міста Здолбунів, Дорогобуж і Дермань на Болині, Чуднів і Звягель на Житомирщині, місто і замок у Турово-Пінську, п’ять сіл на Луччині, вісім на Кременеччині, Київ, землі навколо Києва та навколо Більна. Йому було надано уряди старости вінницького, брац-лавського та каштеляна віденського.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”