Значення
- (Лінгвістика) –
Розмовне позначення людини, яка працює повільно, незграбно або недбало; невмілий або недосвідчений робітник.
- (Лінгвістика) –
Уживається як образливе прізвисько або зневажлива характеристика майстра низької кваліфікації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доробало, р. доробала, д. доробалові, з. доробала, о. доробалом, м. доробалі, к. доробале
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘доробало’ в українській мові означає щось громіздке або незграбне, а також може вживатися для позначення неповороткої, товстої людини. Походить воно від праслов’янського кореня *dorb-, пов’язаного з плетінням, згинанням та виготовленням предметів з лубу чи кори. Цей корінь споріднений з давньоіндійським ‘drbhati’ (зв’язує, плете) та давньоверхньонімецьким ‘erben’ (крутитися). Таким чином, первісне значення, ймовірно, стосувалося плетених виробів, а згодом розширилося до позначення чогось незграбного чи великого.