Словник Української Мови
Буква
1. Додавати щось до вже існуючого, щоб зробити більш повним, цілісним або завершеним; поповнювати.
2. У граматиці: виступати другиморядним членом речення (додатком), який позначає предмет і поширює, уточнює зміст іншого члена речення, відповідаючи на відмінкові питання.
Приклад 1:
Зрозуміла річ, що ніяка сцена не може обмежитись виключно на оригінальні твори, а мусить доповняти свій репертуар перекла- дами чужих добірних драматичних творів. Завданням театру не є ставити виключно свої питомі твори, але також познайомлювати суспільність з кращими здобутками всесвітньої драматичної штуки.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”