Значення
- (Історія) –
(історичний термін) У Візантійській імперії — вища придворна посада, а згодом військове звання, командуючого певним видом військ (наприклад, доместик схол).
- (Історія) –
(історичний термін) У деяких середньовічних слов’янських державах — вищий державний чиновник, наближений до правителя, який часто виконував функції міністра або намісника.
- (Релігія) –
(церковний термін) У греко-католицькій та православній традиціях — керівник церковного хору (регент), який відповідає за навчання співаків і виконання богослужбових піснеспівів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доместик, р. доместику, д. доместикові, з. доместик, о. доместиком, м. доместикові, к. доместику