доместик

[domɛstɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    (історичний термін) У Візантійській імперії — вища придворна посада, а згодом військове звання, командуючого певним видом військ (наприклад, доместик схол).

  2. (Історія) –

    (історичний термін) У деяких середньовічних слов’янських державах — вищий державний чиновник, наближений до правителя, який часто виконував функції міністра або намісника.

  3. (Релігія) –

    (церковний термін) У греко-католицькій та православній традиціях — керівник церковного хору (регент), який відповідає за навчання співаків і виконання богослужбових піснеспівів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. доместик, р. доместику, д. доместикові, з. доместик, о. доместиком, м. доместикові, к. доместику

Більше записів