Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність документів, що стосуються якоїсь справи, питання, особи тощо; папери, ділові документи.
2. Процес створення, збирання та оформлення документів; документування.
3. (у професійній термінології) Супровідна технічна, юридична або інструктивна інформація (опис, керівництво, специфікації), що забезпечує розуміння, використання або підтвердження чогось (наприклад, програмного забезпечення, технологічного процесу, проекту).
Приклад 1:
ОсФ новними джерела одержання інформації для оцінки ризику є: документація (внутрішні документи – фінансова і упФ равлінська звітність, господарські договори, розпорядчі докуФ менти, технічна документація; зовнішні документи – законоФ давчі акти, публікації в періодичних виданнях, звіти страхових компаній, документи спеціалізованих фірм, що займаються збором підприємницької інформації як товару); результати, одержані шляхом здійснення спостереження; дані про зовнішні і внутрішні взаємозв’язки підприємства та інше. Слід також здійснювати кількісну оцінку підприємницьФ кого ризику, яка має бути доповненням якісної.
— Котляревський Іван, “Енеїда”