докука

1. Назва річки в Україні, лівої притоки Тетерева (басейн Дніпра), що протікає територією Житомирської та Київської областей.

2. (уживається переважно в однині) Те саме, що докучання; набридливе прохання, клопіт, турбота, а також той, хто докучає; заст. нещастя, лихо, прикрість.

Приклади вживання

Приклад 1:
Яка докука! Але рятує душу — згук!
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Частина мови: іменник (однина) |