Словник Української Мови
Буква
1. Сліпе, догматичне дотримання певної вченої теорії (доктрини) без урахування реальних умов та практичних потреб; застосування застарілих або відірваних від життя принципів.
2. Поведінка, світогляд або метод мислення, характерні для доктринера; упереджена прихильність до абстрактної теорії, що супроводжується непохитністю у судженнях та ігноруванням фактів.
Приклад 1:
Тут було чимало кружкового антагонізму, якогось несвідомого, котрий здибається скрізь між студентськими кружками, була й резонна доля реакції проти доктринерства й нівеляторства рос[ійських] радикалів, та була й велика доля необразованості, нерозуміння соціальних справ, нерозуміння, котре теж змагалось виробити й собі своє доктринерство,, свій фанатизм, так що мені навіть прийшлось не раз доволі різко «осаджувати» просто реакційні виходки словарників проти поперечників і навіть рішуче запротестувати проти цього слова. Коли мені замітили, що радикали зовсім не хотять знати українства, я одповідав, що, значить, вони тільки плохі радикали, бо радикал, котрий на Україні не признає українства, єсть недодумавшийся радикал, так само як і українофіл, котрий не додумавсь до радикалізму, тільки плохий українофіл.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”